Дім, який збудував Франко

Вулиця Франка

"Іван Франко - це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості"


Максим Рильський

Ми покрокуємо далі стежками ліричної поезії І.Франка, але вже не того Франка-патріота, а „закоханого юнака”, в душі жагуче молодого і юного.

З невимовного болю Франкового серця постала збірка „Зів’яле листя” (1896р., яка створювалася більше 10 років). А тому й пісні в ній – „то голосні ридання”, „підстрелені пташки”, зойки враженого серця і душі.
Під тягарем життєвих обставин 40-ка річний поет втомився, знесилився, почувався „зраненим звіром”, що тікає у нетрі. Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Були ще невдачі і в громадській сфері – переслідування письменника польською й українською реакцією, його третє ув’язнення, недопущення викладання у Львівському університеті. Особисті і громадські мотиви переплелись у душі поета і знайшли поетичне відображення у збірці „Зів’яле листя”.

Недаремно Франко дав збірці підзаголовок „Лірична драма”.
Збірка складається з трьох розділів, образно названих жмутками. Три „жмутки” – це три дії, зміст яких – життя і нещасливе кохання ліричного героя. Конфлікт дуже напружений: адже тричі йому „являлася любов”, тричі „в руці від раю ключ держала” і тричі поет втрачає надію на щастя, прокляв життя і поклав йому край. Нерозділене кохання залишило по собі „невтишиму тоску”, засипавши снігом сподіване: „Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла”. І.Франко знесилився, відчув неймовірну втому і пекучий біль, з якого і постали оті „ридання голосні” – пісні.
Як уже згадувалося, збірка складається з трьох „жмутків”. У перших двох „жмутках” – інтимна лірика, що передає глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. Лірика третього „жмутка” – найсуб’єктивніша. Провідна тема цих поезій – трагічні переживання поета, зумовлені тяжкими умовами життя та нерозділеним коханням. (Обставини розлучили його з коханою дівчиною – Ольгою Рошкевич, до якої він серцем линув і прагнув поєднати з нею своє життя).
Отож, розпочнемо роботу над збіркою з поезії „Тричі мені являлася любов”. (Зачитую поезію ст. 145-147 І.Франко т. 1. Бібліотека української літератури).

У поета було три великих кохання у житті : Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Журовська.
Автор точно і тонко подає образи коханих жінок, наче тонким різцем вирізьблює їх із граніту. Для непорочної чистої Ольги, її високої духовності Франко вживає символ запозичений з Біблії ,- білу лілію:

Одна несміла, як лілія біла
З зітхання й мрій уткана, із основ
Сріблястих, мов метелик підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча як розквітлий свіжогай.

Юзефа Дзвонковська постає в образі „гордої княгині”. Ця дівчина була надзвичайної краси І.Франко просив руки і серця в Юзефи, але вона знала, що хвора на туберкульоз, і відмовилася від щастя, щоб у скорому часі не травмувати коханого своєю смертю. Померла Юзефа тридцятилітньою, працювала народною вчителькою.

Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда мов місяць, тиха і сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
„Мені не жить, тож най умру одна!”
І мовчки щезла там, де вічно темно.

До образу третьої коханої І.Франко підбирає зовсім інші символи. Целіна Журовська, жінка надзвичайно примхливого й гордого характеру, не відповіла на любов поета. Ось чому в його уяві вона „женщина чи звір”, „сфінкс”.

Явилась третя - женщина чи звір?
Глядиш на неї – і очам приємно,
Впивається її красою зір.
Та разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.

Народними піснями стали вірші „Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, „Червона калино, чого в лузі гнешся?”, „Чого являєшся мені ...”.

У вірші „Ой ти, дівчино, з горіха зерня” добре показано переживання ліричного героя через свою нерозділену любов. Кохана, вродлива і мила, але не приступна й безжальна. Поет передає контрастними порівняннями, які властиві народній пісні.
(Звучить ліричний вірш „Ой ти, дівчино, з горіха зерня” (читає учень класу). ст. 128 т.1.).
Народнопоетичними засобами Франко відтворює драматизм палкої любові героя ліричної драми, показує суперечливість його почуттів. Для нього мила, яку він втратив, водночас є радощі і горе. Лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце:

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

Ця поезія покладена на музику композитором А. Кос-Анатольським.
Також хвилюючою є лірична поезія „Червона калино, чого в лузі гнешся?” написана в стилі української народної пісні і нагадує відому народну пісню „Червона калино, чого в лузі стоїш?”. (Учні декламують поезію „Червона калино, чого в лузі гнешся?” у формі діалогу. ст. 128 т. 1.).

Ця поезія написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом, характерним для народної пісні.
За народною українською піснею символікою в образі червоної калині уособлено вродливу дівчину, а в образі дуба – молодого парубка. В поезії дуб виступає як символ сили. Він у своїх звертаннях запитує у калини: „Червона калино, чого в лузі гнешся?”.

А калина з глибоким сумом відповідає, що дуб своїм гіллям закрив їй сонце, підточив сили, тому вона не може рости вгору.

У вірші своєрідно поєднуються елементи літературного й народнопоетичного стилю. Часто вживаними риторичними запитаннями підсилюється увага до глибоких переживань героя, викликається співчуття до важкого внутрішнього стану людини.

Ритміка поезії „Червона калино ...” чітко виражена і передає настрій поетичних героїв.

Засобами уособлення поет майстерно відобразив у прагненнях калини до світла і сонця – любов до життя, важкі переживання людини за гірку долю свою.

Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю. Вона покладена на музику композитором Надененком і виконується як ліричний квартет у стилі народних пісень.

А ця поезія належить до шедеврів світової інтимної лірики. (Звучить поезія „Чого являєшся мені у сні?” - зачитується вчителем).

Вірш уражає силою кохання, надривно-зажуреним вибухом людського почуття. Його серце, сповнене великої і чистої любові, страждає від нерозділеного почуття. Він сумно питає свою долю, чому милий образ не покидає зранену любов’ю душу, хоч це лише посилює її муки. Ліричний герой звертається до коханої:
Чого являєшся мені сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Герой щиро кохає свою милу, хоч вона й згордувала ним. Довга розлука посилила в його серці жагучу скорботність, хвилювання. Глибокі переживання він висловлює у піснях сумних:

В життю ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні – пісні.

Завершується лірична пісня-романс звертанням до своєї зіроньки коханої з проханням з’являтися хоч уві сні, дарувати радість і оживляти його стомлене серце.

Цей твір за формою найбільш віддалений від фольклору і разом з тим внутрішньо тісно пов’язаний з фольклорною інтимною лірикою (з народними піснями про кохання)..

З НОВИМ РОКОМ!

З НОВИМ РОКОМ! Бажаю всього самого найкращого, щастя, здоров'я, вдачі!

Дай Боже Вам любові і тепла,
Добра в сім'ї і затишку в оселі,
Щоб щастя світла музика текла
В різдвяні свята, щедрі і веселі!
Хай здійснює бажання рік Новий,
Хай вся родина Ваша процвітає,
З чудовим святом, радості і мрій
Я щиро і сердечно Вас вітаю!

Фільм

Иван Франко

Режиссер: Тимофей Левчук

Сценарист: Леонид Смилянский

Оператор: Николай Кульчицкий

Композиторы: Борис Лятошинский, Николай Колесса

Художник: Виктор Мигулько

Страна: СССР

Производство: Киевская студия художественных фильмов

Год: 1956

Премьера: декабрь 1956

Актеры: Сергей Бондарчук, Лилия Гриценко, Ирина Скобцева, Ярослав Геляс, Елена Лицканович, Владимир Балашов, Михаил Романов, Лев Снежницкий, Иван Матвеев, Георгий Бабенко, Леонид Пархоменко, Павел Шпрингфельд, Дмитрий Милютенко, Аркадий Гашинский, Николай Гладков, Александр (Лесь) Подорожный, Василий Симчич

полный список актёров

Жанр: биография

Об украинском поэте, писателе, публицисте и общественном деятеле Иване Франко (1856—1916), за пропаганду идей русских демократов трижды подвергшемся арестам.